На Київщині повалили два пам'ятники Леніну. ФОТО

В Узині (місто районного значення на півдні Київської області) невідомі скинули з постаментів статую і погруддя Володимира Леніна.

Про це повідомляє "Майдан".

Статуя

Погруддя зазнало значних ушкоджень, стан статуї невідомий.

Бюст. Фото: maidan.org.ua

Володимир Ульянов (Ленін) - ключова фігура у партії більшовиків (відлам Російської соціал-демократичної робітничої партії), керівник більшовицького перевороту в Російській республіці (осінь 1917 року), ідеолог створення СРСР.

Як відомо, в серпні 2013 року Новоград-Волинська міськрада вирішила демонтувати пам'ятник Леніну на центральній площі міста. Пізніше в Бердичеві (Житомирська область) невідомі знищили голову місцевого пам'ятника.

У червні 2013 року депутати Сумської міськради проголосували за демонтаж двох монументів Леніну в місті.

У лютому 2013 року року більше 10 прихильників партії "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

У березні 2013 року невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Пізніше доктор історичних наук Георгій Касьянов нагадав, що руйнування пам'ятників без рішення органів місцевого самоврядування є вандалізмом, і звернув увагу на те, що тема історії часто використовується для того, щоб відвернути увагу суспільства від соціально-політичних питань.

МВС заявило, що масове руйнування пам'ятників в Україні розпочалося тільки цього року.

У лютому 2012-го комісія Київради з питань культури та туризму відмовилась прийняти пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка до комунальної власності міста Києва.

У квітні 2012 року КПУ встановила пам'ятник Леніну в центрі Красноармійська Донецької області.

У червні 2011 року комуністи відновили розбитий невідомими пам'ятник Леніну в смт Шишаки Полтавської області.

В серпні було демонтовано пам'ятник Леніну на центральній площі Борисполя (Київська область).

Дивіться також:

На Львівщині знищили пам'ятник УПА, на Житомирщині - Леніна

У Бухаресті відреставрували Ілліча у вигляді багатоголової гідри. ФОТО

У Донецьку під час реставрації спотворили Леніна. ФОТО

В Україні відновлено 80 пам'ятників Леніну - нардеп-комуніст

За розбитого у Києві Леніна дали 2-3 роки умовно

"Радянських" назв вулиць у 20 разів більше, ніж "незалежних". СТАТИСТИКА

Всі матеріали за темою "Ленін"

Всі матеріали за темою "Вандалізм"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.