Спецпроект

Шукають директора Львівського музею народної архітектури

Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проводить відбір претендентів на заміщення вакантної посади директора Музею народної архітектури та побуту у Львові.

Кваліфікаційні вимоги:

- Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст)

- Післядипломна освіта у галузі управління

- Стаж роботи у галузі культури  на посадах керівників нижчого рівня – не менше 5 років

Компетенція і знання:

- Чинне законодавство України в галузі культури

- Постанови та рішення Кабінету Міністрів, Міністерства культури України, органів місцевого самоврядування, що регламентують музейну діяльність

- Сучасні методи господарювання й управління

- Порядок обміну і зберігання музейних фондів, форми й методи проведення науково-дослідної, експозиційно-виставкової роботи, просвітницької, методичної, реставраційної і видавничої роботи музею

- Передовий досвід роботи вітчизняних та світових музеїв

- Основи трудового законодавства, правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

Особи, які бажають взяти участь у  відборі, подають на ім'я начальника управління культури такі документи:

-резюме

- мотиваційний лист (до 1 500 знаків)

- копії (скани) документів про освіту, сертифікатів тощо

- стратегічний план розвитку установи з операційними програмами на один, три та п’ять років (мультимедійна презентація + роздруківки на публічній презентації)

- два рекомендаційні листи

Вказані документи надсилати до 15 вересня 2013 року (включно) на електронну адресу culture@city-adm.lviv.ua

Відбір відбуватиметься у три етапи:

1 - Відбір документів згідно із вказаними вище кваліфікаційними вимогами, компетенціями та знаннями. Результати про розгляд документів будуть повідомлені електронною поштою не пізніше 16 вересня 2013 року.

2 - Публічні презентації кандидатами Стратегій розвитку музею на 1, 3, і 5 років (мультимедійна презентація із усними коментарями і відповідями на запитання  – до 30 хв.) – 18 вересня 2013, у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, вул. Чернеча гора, 1.

Після завершення двох етапів відбору комісія рекомендує начальнику управління не менше двох кандидатів для співбесіди щодо визначення кандидатури на посаду директора Музею.

3 - Співбесіда з начальником управління культури – 20 вересня 2013 року, (Львів, пл. Ринок, 1).

Рішення про призначення приймає начальник управління культури. Директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради погоджує призначення.

Музей народної архітектури і побуту у Львові перебуває у власності територіальної громади м.Львова та підпорядкований управлінню культури Львівської міської ради.

Площа музейної території 492800 кв.м., в тому числі – 491296 – заповідна, кількість будівель – 124, з них потребують ремонту 64, площа будівель музею – 6070 кв.м., з них експозиційні площі – 4565 кв.м., фондосховище – 780 кв.м.

Кількість експонатів – 20 579 одиниць, в т.ч. 6 діючих церков.

Кількість працівників за штатним розписом – 118,5 од. Домінуючий вік  працівників – 45-60 років.

Діяльність: збереження, дослідження, пошук об’єктів народної архітектури та предметів побуту, вивчення та популяризація народних традицій  та ремесел, реставраційні роботи,  проведення фестивалів, фестин, концертів виставок, майстер-класів  ремісників  і  митців  під  час  всіх  великих  свят, практична наукова діяльність, заготівля матеріалів для реставрації (солома)

Ідея створення музею належить Іларіону Свєнціцькому. Завдяки митрополиту А.Шептицькому в 1930 році було перевезено до Львова дерев'яну церкву Св. Миколая (1761р.) з с.Кривки.

У 1966 році у складі Музею етнографії та художнього промислу було створено відділ народного будівництва, який у 1971 р. реорганізовано у Музей народної архітектури і побуту. Експозиція музею нараховує понад 120 пам’яток народної архітектури Західної України.

Музей розділено на етнографічні зони - Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Поділля і Львівщина.

Територія позбавлена основних інфраструктур (освітлення території, системи водовідведення, ознакування). Експонати потребують реставрації та ремонту.

Триває спільний проект ЮНЕСКО і Уряду Норвегії "Модернізація та програма зберігання колекцій Музею народної архітектури та побуту у м. Львові". Додатково реалізовуються проекти (реставрація будівель, виставки) за підтримки уряду Норвегії у рамках співпраці між львівським скансеном та скансеном у Ліллехаммері.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.