Спецпроект

У музеї Сковороди відновлять альтанку, в якій філософ пив чай

Національний меморіальний літературний музей Григорія Сковороди (с.Сковородинівка Харківської області) планують реконструювати.

Про це пише prostir.museum.

Реконструкція передбачена в проекті обласної програми розвитку туристичної сфери регіону. Планується, зокрема, реконструювати альтанку, очистити ставок, відновити огорожу довкола музею (зараз вона охоплює лише половину периметра музею), відновити освітлення в парку, побудувати котельну і систему водопостачання, а також придбати трактор і газонокосарки.

За даними музею, найбільш трудомісткі з майбутніх робіт – очищення ставка і будівництво альтанки. За переказами альтанка знаходилася на острові. Приблизно у 70-і роки, коли ставок чистили, острів пішов під воду, а альтанка зникла ще раніше. Її фотографій не збереглося, і зовнішній вигляд альтанки можна відновити лише за словами очевидців.

"За переказами філософ любив сидіти в альтанці, пити чай, роздумувати і вести бесіди. Швидше за все, альтанку з'єднають з берегом невеликим містком", – відзначили у музеї.

Ще один захід, що не терпить зволікання, – консервація дуба Сковороди. Ці роботи частково були проведені, але їх потрібно продовжувати, щоб зберегти пам'ятник.

"Адже це візитна картка нашого музею. Всі туристи хочуть відвідати цей пам'ятник", – відзначили в музеї.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.