Спецпроект

Скарби Тутанхамона перевозять в інший музей

Влада Єгипту почала перевозити скарби гробниці Тутанхамона з Каїрського музею на площі Тахрір в споруджуваний Великий єгипетський музей, який розташовується біля підніжжя пірамід Гізи.

Про це пише podrobnosti.ua.

Зокрема, вже перевезені інкрустовані золотом тростини і палиця Тутанхамона, яку фараон використовував у повсякденному житті, під час релігійних урочистостей і різних церемоній.

Як пояснив міністр у справах старожитностей Мухаммед Ібрагім, зараз до перевезення в новий музейний комплекс готується вся колекція предметів, виявлених в гробниці Тутанхамона. "У новому музеї відвідувачі отримають можливість побачити всю колекцію відразу", - сказав міністр.

За словами співробітників Великого єгипетського музею, туди перевезуть всі скарби з гробниці Тутанхамона - близько 5 тис. предметів. При цьому зал, де виставлять скарби, буде в сім разів більше за площею, ніж нинішній зал у старому музеї в центрі Каїра.

Відкриття Великого єгипетського музею біля підніжжя пірамід Гізи для відвідувачів заплановано на серпень 2015 року. Вже готові запасники і центр реставрації музею, йдуть роботи по третьому завершального етапу проекту, який передбачає зведення основної будівлі музею.

За даними авторів проекту, загальна площа музейного комплексу складе 480 тисяч квадратних метрів.

У Великому єгипетському музеї будуть представлені експонати з найдавніших часів і до греко-римської епохи в історії країни.

У старому Каїрському музеї не вистачає виставкових площ. Крім того, 28 січня 2011 року під час народних хвилювань музей на площі Тахрір зазнав нападу злочинців, які викрали кілька експонатів.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.