Спецпроект

В Антверпені відкривається музей емігрантів

28 вересня в бельгійському Антверпені відкриється музей, присвячений історії еміграції з Європи в Новий Світ (Red Star Line Museum). Він названий на честь судноплавної компанії, яка за період з 1873 до 1934 року перевезла з цього міста в США і Канаду 6 мільйона пасажирів.

Про це пише travel.ru.

Red Star Line вважається одним із символів найбільшого міста Фландрії, а район вздовж набережної річки Шельди, де знаходилися її складські приміщення та офіс, сьогодні називають одним з найцікавіших у місті. Новий музей розповість про історію самої судноплавної компанії та її пасажирів, про Антверпені як один з найбільших портів Європи, і ширше - про історію еміграції.

У період розквіту Red Star Line з Антверпена відправлялося по два кораблі на тиждень, кожен з яких перевозив до півтори тисячі осіб. Найзнаменитішими пасажирами, які подорожували судами цієї компанії, були Альберт Ейнштейн, знаменитий згодом американський композитор Ірвінг Берлін і майбутній прем'єр- міністр Ізраїлю Голда Меїр.

Великі складські та інші приміщення Red Star Line були переобладнані в однойменний музей, проте вся архітектурна та історична цінність будівель збережена, повідомляє туристичний офіс Фландрії. Квиткова каса нагадує стійку реєстрації в аеропорту, таким чином, відвідувачів налаштовують на те, що вони зараз відправляться в подорож у минуле. Основна експозиція представлена ​​у восьми залах, які займають два поверхи, кожен з них відтворює один з епізодів в історії типового емігранта кінця XIX - початку XX століття. Один зал представляє собою офіс туристичного агентства у Варшаві, другий - вагон поїзда, третій - каюту на борту судна Red Star Line, четвертий - пункт прийому емігрантів у Нью - Йорку і так далі. З самого верхнього рівня музею відкривається мальовничий вид на Антверпен.

Експозиція музею розповість безліч індивідуальних історій емігрантів. Експонати для його колекції збиралися довго і копітко, як у Бельгії, так і в Америці; багато з них були передані в дар нащадками перших емігрантів і колишніх пасажирів Red Star Line.



Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.