Спецпроект

До Дня Незалежності в Севастополі відкриють музей какао і шоколаду

В Севастополі до дня Незалежності України в музеї індіанської культури, розташованому в еко-парку "Лукомор'я", відкриється зал з експозицією, присвяченою какао і шоколаду.

Про це пише crimea.vgorode.ua.

За словами директора еко-парку "Лукомор'я" Миколи Помогалова, зал уже готовий до відкриття, доробляються "останні штрихи".

Помогалов також зазначив, що в музеї можна буде дізнатися, як вирощуються какао-боби, і як готуються какао і шоколад. Цим продуктам присвячені скульптури та барельєфи.

У Всесвітній день музеїв у травні 2011 року в екопарку "Лукомор'я" відкрився унікальний музей антропології, присвячений культурі корінних народів Америки. У музеї зібрані справжні зразки мистецтва майя, сапотеков, ацтеків, миштеков, кечуа, копії найвідоміших пам'ятників древньої Мексики і Перу, предмети побуту, музичні інструменти. Експозицію доповнюють фотографії, фільми і етнічна музика.

Унікальність музею також у тому, що в ньому відтворена жива екосистема, в якій зародилися і розвивалися стародавні цивілізації. Це куточок мексиканських джунглів із живими ліанами і квітами, тропічними птахами, водоспадом і навіть кайманом.

Шоколадний музей вже був відкритий у Львові. А також в Маріуполі.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.