На Дніпропетровщині вшанували загиблих під час вибуху "Дніпрогесу"

У Нікополі (Дніпропетровська область) вшановали пам’ять загиблих під час підриву греблі "Дніпрогесу".

Акція відбулася у старій частині міста, біля пам’ятного знаку "Жертвам політичних репресій в Україні", повідомляє Радіо Свобода.

За даними організаторів, рівно 72 роки тому, 18 серпня 1941 року, на виконання наказу Сталіна, підрозділом НКВД було підірвано греблю "Дніпрогесу".

Про підрив греблі не було попереджено ні населення й установи міста Запоріжжя, ні населення інших міст і сіл, розташованих на берегах нижче за течією Дніпра, ні навіть командування Південного фронту, відступаючі військові частини якого переправлялись через Дніпро та були розташовані у дніпровських плавнях.

В результаті вибуху 20 тонн вибухівки в греблі з’явився пролом: гігантська хвиля води з великою швидкістю пройшлася плавнями Великого Лугу [зараз ця територія переважно затоплена водосховищем Каховської ГЕС - ІП] і забрала життя у понад 120 тисяч людей – мешканців прибережних міст і сіл, біженців, поранених з медсанбатів, військових.

Упродовж 40 років радянська влада офіційно заявляла, що "Дніпрогес" знищили німці.

Дивіться також: "Диверсійні акти радянських підпільників у Києві. ХРОНІКА"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.