На Дніпропетровщині вшанували загиблих під час вибуху "Дніпрогесу"

У Нікополі (Дніпропетровська область) вшановали пам’ять загиблих під час підриву греблі "Дніпрогесу".

Акція відбулася у старій частині міста, біля пам’ятного знаку "Жертвам політичних репресій в Україні", повідомляє Радіо Свобода.

За даними організаторів, рівно 72 роки тому, 18 серпня 1941 року, на виконання наказу Сталіна, підрозділом НКВД було підірвано греблю "Дніпрогесу".

Про підрив греблі не було попереджено ні населення й установи міста Запоріжжя, ні населення інших міст і сіл, розташованих на берегах нижче за течією Дніпра, ні навіть командування Південного фронту, відступаючі військові частини якого переправлялись через Дніпро та були розташовані у дніпровських плавнях.

В результаті вибуху 20 тонн вибухівки в греблі з’явився пролом: гігантська хвиля води з великою швидкістю пройшлася плавнями Великого Лугу [зараз ця територія переважно затоплена водосховищем Каховської ГЕС - ІП] і забрала життя у понад 120 тисяч людей – мешканців прибережних міст і сіл, біженців, поранених з медсанбатів, військових.

Упродовж 40 років радянська влада офіційно заявляла, що "Дніпрогес" знищили німці.

Дивіться також: "Диверсійні акти радянських підпільників у Києві. ХРОНІКА"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.