ГЕНШТАБ РОЗСЕКРЕЧУЄ КАРТИ ВЕЛИКОГО МАСШТАБУ

Генштаб Збройних сил України вирішив зняти грифи "Для службового користування" з усіх великомасштабних карт, крім військових.

Таке рішення ухвалила експертна комісія при державному експерті з питань таємниць Генштабу на підставі висновків науково-дослідної роботи, проведеної Національним університетом оборони України, повідомляє Сityplan.in.ua.

В обмеженому доступі тепер перебуватимуть лише карти, де позначено місцезнаходження ракетних військ та артилерії, ракетно-технічних та ракетно-зенітних військ, спеціальні карти ділянок річок, гірських проходів і перевалів, джерел водопостачання.

Фрагмент карти Генерального штабу СРСР 1990 року масштабу 1:100 000 (1 км в 1 см). Квадрат М-36-076 - з Дніпром, греблею Канівської ГЕС, могилою Шевченка і стратегічним газопроводом з Сибіру до ЄС "Уренгой-Ужгород". Хоча карти-кілометровки вважаються засекреченими, вже багато років їх можна знайти на сайті, скажімо, Університету Берклі

Також інформацією з обмеженим доступом вважатимуться карти геодезичних даних, створені для військових цілей та карти умов спостереження та маскування.

Очікується, що зміни, ухвалені військовими, призведуть до скасування грифів обмеженого доступу також і на генеральних планах міст.

Дивіться також інші матеріали за темою "Карти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.