Спецпроект

БІЛЬШІСТЬ ПОЛЯКІВ ВВАЖАЄ, ЩО МИНУЛЕ РОЗДІЛЯЄ НАШІ НАРОДИ

Спільна історія Польщі та України уявляється більшістю поляків швидше як джерело конфліктів - 54% опитаних вважають, що минуле розділяє поляків і українців, і тільки 25% вважають, що об’єднує.

Про це свідчать результати опитування, проведеного авторитетним Центром дослідження громадської думки (CBOS) в рамках проекту "Важка пам'ять: Волинь 1943", повідомляє Polonews із посиланням на Польське Радіо.

При цьому 63% опитуваних вважають примирення між сучасною Польщею та Україною можливим, тільки 21% вважає, що воно не можливе і 16% не змогли відповісти.

Варто зауважити, що у неможливість примирення між двома народами вірять респонденти старшого віку, без вищої освіти та особи, що не задоволені власним матеріальним становищем.

При цьому 46% визначають сучасні стосунки між Україною і Польщею як "і не погані, і не гарні", а 18% респондентів не можуть відповісти на це питання. Гарними польсько-українські стосунки вважають 21% опитаних, поганими - 15%.

Оцінка польсько-українських стосунків залежить від віку опитуваних: чим старші респонденти, тим більш вони критичні.

Опитування було проведено у червні 2013 року, репрезентативна група становила понад 1000 дорослих громадян.

Згідно з цим же опитуванням, 31% населення Польщі нічого не знає про Волинську трагедію. При цьому 47% опитаних не знають, хто був жертвами і злочинцями у цих подіях.

Дивіться також інші матеріали за темами "Соціологія" і "Польща"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.