Спецпроект

У Дессау створять музей Баухауза

Уряд федеральної землі Саксонія-Ангальт (Німеччина) виділить 12,5 мільйона євро на будівництво в міському парку Дессау музею Баухауза (Bauhaus-Museum). Така ж сума повинна надійти з федерального бюджету та інших джерел.

Про це пише dw.de.

Як заявив у вівторок, 2 липня міністр культури Саксонії-Ангальт Штефан Доргерло (Stephan Dorgerloh), це рішення знаменує початок підготовки до 100-річного ювілею Баухауза, який відзначатиметься в 2019 році.

Завдяки будівництву музею, місто зможе, нарешті, виставити колекцію, яка налічує близько 25 тисяч різних об'єктів і документів. Це зібрання є другим за величиною в світі після Архіву Баухауза (Bauhaus-Archiv) в Берліні.

Вища школа будівництва й художнього конструювання Баугауз, а також мистецьке об'єднання, яке виникло в її рамках , є однією з найяскравіших сторінок в історії архітектури та дизайну XX століття. Ідеї ​​архітекторів Баухауза змінили зовнішній вигляд безлічі міст у різних країнах світу.

Школа Баугауз заснована в 1919 році в Веймарі в результаті злиття Саксонсько-Веймарської вищої школи образотворчих мистецтв і Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Її першим керівником і генератором ідей став видатний німецький архітектор Вальтер Гропіус (Walter Gropius, 1883-1969), який стояв біля керма архітектурної революції XX століття. Пізніше Баугауз переїхав у Дессау, а потім до Берліна.

У 1933 році під тиском націонал-соціалістів Баугауз був закритий, а його будинок передано націонал-соціалістській молодіжної організації. Баугауз охрестили "церквою марксизму", а його учасників - "групою єврейсько-більшовицьких архітекторів". Вальтеру Гропіусу довелося покинути батьківщину. Останні роки життя він провів у США.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.