Спецпроект

Архітектори Тейт Модерн побудують музей у Гонконгу. ФОТО

Швейцарське архітектурне бюро Herzog & de Meuron виграло конкурс на проект будівлі музею модернізму і сучасного мистецтва в Гонконзі під назвою M +.

Про це повідомляє сайт бюро.

Herzog & de Meuron не стало наслідувати архітектурі КНР, а вирішило використовувати у своєму проекті китайський національний принцип взаємодії протилежностей, наприклад темного і світлого. Музейний комплекс складатиметься з двох будівель - одноповерхового горизонтального, в якому розташуються експозиційні простору, а також вертикального, відданого під офіси. Вертикальна будівля також буде використовуватися як екран для демонстрації відео.

Крім Herzog & de Meuron у фіналі конкурсу були ще п'ять учасників, зокрема архітектурне бюро лауреата Прітцкерівської премії 2013 Тойо Іто і компанія Shigeru Ban Architects.

Відкриття музею заплановано на 2017 рік. Незважаючи на те, що у нього немає будівлі, у нього вже є частина колекції: влітку 2012 року швейцарський колекціонер Улі Сиг пожертвував M + значну частину свого зібрання китайського сучасного мистецтва.

Гонконгський музей буде присвячений мистецтву XX і XXI століть, архітектури, дизайну і відеоарту. Він розташується на набережній порту Вікторії і стане одним з центральних установ культурного району West Kowloon (Західний Цзюлон), будівництво якого оцінюється в 3 мільярди доларів. Всього в цьому районі передбачається відкрити 17 культурних і розважальних центрів.

 Жак Херцог і П'єр де Мерон

Бюро Herzog & de Meuron було засновано в 1978 році. У 2000 році бюро отримало Прітцкерівську премію, найпрестижнішу в галузі архітектури, за проект британського музею Тейт Модерн, найвідомішою їх роботи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.