Спецпроект

Музей Рєпіна хочуть розширити і "оселити" там молодих художників

Площу експозиції Художньо-меморіального музею Іллі Рєпіна в Чугуєві Харківської області планується збільшити - зокрема, це можна зробити за рахунок цокольних приміщень.

Про це пише comments.ua.

Будівля музею потребує ремонту та реконструкції. Також реконструкція очікує меморіальну садибу художника і парк його імені.

"Існують два шляхи досягнення цієї мети: по-перше, можна звернутися до народних депутатів. Якщо Верховна Рада прийме рішення про святкування 170-річчя з дня народження Іллі Рєпіна на державному рівні, це дасть нам можливість більш якісно відзначити цей ювілей і в черговий раз показати всьому світу, яка видатна людина жила і творила на території Харківської області. Другий шлях - реконструкція та реставрація об'єктів культури власними силами. Зокрема, будівлі галереї музею Рєпіна - тут свого часу розташовувався Штаб військових поселень, який згадується в багатьох історичних літописах ", - заявив губернатор Харківщини, Михайло Добкін.

Він зазначив, що наразі є можливість силами обласного бюджету на порядок просунутися в реконструкції. Зокрема, необхідно збільшити площу під експозицію у вже існуючих приміщеннях і забезпечити постійний приплив відвідувачів.

Музей Іллі Рєпіна в Чугуєві

Якою буде ідея реконструкції, яке знадобиться фінансування - протягом півтора місяця визначать фахівці. Губернатор підкреслив, що будівля велика, вимагає масштабних робіт, і слід враховувати сьогоднішні можливості обласного бюджету.

Одним з варіантів Добкін назвав створення центру для виставок молодих художників. Для цього передбачається привести до ладу цокольний поверх будівлі, де майстри-початківці зможуть виставляти свої творіння і проводити різні заходи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.