На Львівщині перепоховали бійців дивізії "Галичина" і Червоної армії. ФОТО

З нагоди 69-ої річниці битви у "Бродівському котлі" на Львівщині відбулося урочисте перепоховання останків вояків різних воюючих сторін, які загинули тут у липні 1944 року.

Про це повідомляє кореспондент ІП Валерій Шмаков.

Цьогоріч останки вояків Першої Української дивізії СС "Галичина", Червоної армії та німецького Вермахту віднайшли на місцях запеклих боїв пошуковці комунального підприємства Львівської облради "Доля" та Товариства пошуку жертв війни "Пам’ять".

Поховали полеглих у битві під Бродами із військовими почестями та за християнським звичаєм на військовому меморіальному кладовищі, що на околиці села Червоне Золочівського району.

 Реконструктори Червоної армії та СС риють братську могилу

Місцеві священники віправили поминальне богослужіння у каплиці, встановленій на території кладовища. У момент захоронення у їхню пам’ять пролунав останній військовий салют. А присутні ветерани дивізії "Галичина", учасники прориву "Бродівського котла" поклали до могил вінки та квіти.

Загалом у двох трунах поховали останки 19-ти загиблих військовиків, яких знайшли впродовж року. Та через відсутність ідентифікаторів неможливо встановити їх імена.

"Нами знайдено і перепоховано 8 останків солдат, - зазначив голова Товариства пошуку жертв війни "Пам’ять" Любомир Горбач. - Ми передбачаємо, що три останки належать воякам дивізії "Галичина", бо нами було знайдено їхні особисті ідентифікатори".

 Хрест із знайденої пошуківцями зброї

За словами Горбача, ще двоє були у формі Червоної армії, а троє у німецьких мундирах, проте їхні імена також уже не вдасться встановити, оскільки біля них не було ідентифікаторів. В одного з них на пальці був перстень із викарбуваним тризубом, тож швидше за все - це українець.

Нагадаємо, 8 червня 1944 року за наказом командувача групою "Північна Україна" генерал-фельдмаршала Вальтера Моделя 14-та добровільна гренадерська дивізія військ СС "Галичина" була введена до складу 13-го корпусу 4-ї танкової армії, яка тримала оборону 160-кілометрового відтинку фронту біля м. Броди.

Дивізія зайняла другу (запасну) лінію оборони фронту довжиною 36 км. 13 липня радянське командування силами 1-го Українського фронту почало Львівсько-Сандомирську операцію, метою якої було оточення німецьких військ у Галичині, взяття Львова і вихід на лінію Вісла-Сян.

В результаті наступу військ маршала Конєва 18 липня 13-й корпус потрапив в оточення, а "Галичина" була кинута на різні відтинки для ліквідації небезпечного становища. Після жорстоких боїв під Бродами 22 липня 13-й корпус припинив існування, а залишки дивізії на чолі з генералом Фрайтагом прорвалися із оточення і почали пробиватися у Закарпаття.

Братське кладовище

Так ветеран СС "Галичина", Зенон Врублевський зголосився у дивізію ще коли йому не було сімнадцяти років. Для того, аби його прийняли в дивізію дописати собі два місяці віку. У липні 1944 року він разом зі своїми однополчанами потрапив у Бродівський котел.

"У селі Княже готувався прорив із котла. Там для прориву зібралися всі наші частини. Я тоді був кулеметником і нас, десь чоловік 20, направили у село Червоне. Нашим завданням було стримувати вогнем радянські колони, які йшли із Золочева. Ми затримали їх. Нам мали подати сигнал, коли відбудеться прорив, але сигналу ми не бачили і в прорив ми не потрапили. Так ми залишились на позиціях і відстрілювались до вечора, хотіли відступити до лісу, але не вдалося, і ми потрапили в полон.  В полон попали семеро, один був важко поранений у хребет", - пригадує дивізійник.

В полоні Зенон Врублевський пробув два роки. Згодом утік з Уралу та вступив в лави УПА.

На військовому меморіальному кладовищі в околиці села Червоне, похований підполковник Армії УНР, офіцер дивізії "Галичина" і полковник УПА Іван Ремболович, з яким служив Врублевський, а також його брат, який загинув, вже пізніше будучи вояком УПА.

 Всі фото: Валерій ШМАКОВ

Нагадаємо, влітку 2011 року на цьому спільному для всіх учасників Другої світової військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії та української дивізії "Галичина".

Останній бій Бродівського котла відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Дивіться також:

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв СС "Галичина". ФОТО

Інші матеріали за темою "Дивізія "Галичина"

Інші матеріали за темою "Пошуковці"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.