Спецпроект

Геракли з Євпаторійського музею вирушили на виставку до Києва

27 липня в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі "Мистецький Арсенал" відкриється Всеукраїнська художня виставка "Велике і величне", приурочена 1025-річчю Хрещення Київської Русі.

Про це пише prostir.museum.

На ній будуть представлені 1000 творів мистецтва з колекції 35 провідних музеїв України. Експозиція виставки буде охоплювати історичний період тривалістю більше п'ятнадцяти тисячоліть - від епохи палеоліту, Трипілля, античних міст Північного Причорномор'я, крізь давньоруське, барокове, класицистичне мистецтво до сецесії, модернізму і постмодернізму. Вперше найцінніші артефакти із зібрань 35 музеїв України зустрінуться в одному часі і просторі. Проект такого експозиційного обсягу, масштабів співробітництва між освітніми і широти географії - безпрецедентне явище в історії Незалежної України.

Три унікальних експоната із зібрання Євпаторійського краєзнавчого музею - кам'яні рельєфи із зображенням Геракла, що відносяться до періоду IV-II ст. до н.е., будуть представлені на виставці. Це - "Апофеоз Геракла", "Відпочиваючий Геракл" і "Геракл що стоїть". Всього в Північно-Західному Криму знайдено 8 рельєфів із зображенням Геракла. Всі вони виконані з місцевого каменю черепашнику і виявлені тільки в цьому регіоні. В інших місцях, де давні греки засновували свої міста, подібних зображень Геракла в камені поки не знайдено.

Поруч з Гераклом завжди присутні його атрибути: шкура вбитого ним Немейського лева, важка сукувата палиця, канфар - посудина для пиття вина, лук і сагайдак для стріл. Цінність рельєфів із зображенням Геракла, виявлених в Північно-Західному Криму, полягає в наявності місцевого своєрідного художнього стилю, який виражається в площинності і схематизмі. Вірогідно, на роботу місцевих грецьких майстрів сильний вплив мали елементи скіфської культури.

Міф про Геракла - сина верховного бога древніх греків громовержця Зевса і смертної жінки Алкмени - народився в глибокій старовині серед дорійських племен. Спочатку Геракла обожнювали і поклонялися йому як богу сонця, а потім стали почитати як героя у всій Греції. Стародавні греки, що заснували більш ніж дві з половиною тисячі років тому свої колонії в Північно-Західному Криму, привезли сюди і свої звичаї, культуру і вірування. У Керкинитиді (нині м. Євпаторія) та її окрузі вони продовжували почитати героя Геракла. Місцеве населення Криму вірило в Геракла як у захисника і покровителя країни та її кордонів. Крім того, цьому міфічному герою греки приписували відкриття багатьох цілющих джерел і грязей і споруджували поблизу її святилища.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.