У Криму реконструюють Балаклавський бій 1854 року. ФОТО

У Севастополі відбудеться військово-історичний фестиваль "Балаклавська балада" - в пам'ять подій Кримської війни 1853-56 років. Покажуть смертельну атаку легкої бригади британської кавалерії - на землі і... в повітрі.

Центральна подія фестивалю - військово-історична реконструкція основних епізодів одного з ключових боїв Кримської війни і першої облоги міста - Балаклавської битви, в тому числі і драматичної атаки легкої кавалерії на артилерійські позиції.

Час і місце заходу: 6 липня о 14:00. Балаклавська долина, селище Первомайське, район Федюхіних висот.

Вхід вільний.

 "Долина смертної тіні" - дорога під Севастополем, усіяна гарматними ядрами. Фото Роберта Фентона, 1855 рік

Над "Долиною смерті" пілотами клубу любителів старовинної авіації "Air Squadron" (Британія) на 27 літаках різних типів буде представлена ​​"Балаклавська балада" - алегорія атаки англійської легкої кавалерії, кульмінаційного моменту Балаклавського бою.

 Похвилинний таймлайн атаки легкої бригади. Сірі цятки - кількість залпів, здійснених гарматами по кавалеристаx із фронту і флангів протягом атаки. А ще ж стріляли і під час відступу...

Учасники фестивалю: Українські та російські військово-історичні клуби та британський клуб любителів старовинної авіації "Air Squadron".

Як відомо, під Бахчисараєм уже кілька років поспіль відбувається військово-історичний фестиваль "Альмінське діло", присвячений Кримській війні.

Східна війна 1853-1856 років велася між Російською імперією й коаліцією Англії, Франції і Туреччини за контроль над протоками з Чорного у Середземне море і нинішніми територіями Румунії та Молдавії. Основні бойові дії розгорталися в Криму, тому війна увійшла у світову історіографію як Кримська.

У ході бойових дій союзникам вдалося сконцентрувати угруповання армії і флоту на Чорному морі і здійснити успішну висадку в Криму десантного корпусу, нанести російської армії низку поразок і після річної облоги захопити Севастополь.

Українці брали участь у боях на обох сторонах фронту, переважно у складі імперської армії та флоту.

 Солдати і офіцери 13-го полку легких драгунів, які залишилися в живих після атаки легкої бригади. Фото Роберта Фентона, 1855 рік

Найбільш драматичною в історії війни вважається катастрофічна за наслідками (здійснена через "зіпсований телефон" усних розпоряджень) атака британської кавалерії під командуванням лорда Кардігана на артилерійські позиції російської імператорської армії під час Балаклавської битви 25 жовтня 1854 року.

Розгляд атаки легкої кавалерії у британському парламенті дивіться у стенограмі засідання Палати громад 29 березня 1855 року.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Кримська війна"

Інші матеріали за темою "Фестивалі"

Інші матеріали за темою "Реконструкція"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.