Спецпроект

В Одеському літературному музеї - виставка арт-об'єктів Сергія Параджанова

У рамках Четвертого Одеського міжнародного кінофестивалю 14 липня в Одеському літературному музеї розпочала свою роботу виставка арт-об'єктів Сергія Параджанова з колекції Будинку-музею режисера в Єревані.

Про це пише prostir.museum.

В Одесу на відкриття виставки приїхав директор Будинку-музею Сергія Параджанова в Єревані і його особистий фотограф - Завен Саркісян, в основному в експозиції представлені його фотороботи. Також відвідувачі можуть побачити колажі, асамбляжі (ассамбляж - техніка візуального мистецтва, споріднена колажу, її "фішка" - об'ємні деталі або цілі предмети, скомпоновані на площині як картина) і особисті фотографії режисера.

На кінофестивалі крім "Тіней забутих предків", в програму ретроспективи фільмів Параджанова увійшли ще три повнометражних картини: "Андрієш" - перший фільм, який зберігся, заснований на молдавській казці про хлопчика-пастуха, що отримав у подарунок чарівну сопілку; метафорична кінопритча "Саят Нова" - оригінальна режисерська версія фільму, раніше відомого публіці як "Колір граната"; і перша стрічка Параджанова після 15 років мовчання - "Легенда про Сурамську фортецю", крім того, короткометражні роботи режисера - незакінчений фільм "Київські фрески", етюд про творчість вірменського портретиста XIX століття "Акоп Овнатанян" і особистий погляд Параджанова на живописну спадщину грузинського художника-примітивіста XIX століття "Арабески на тему Піросмані". Крім того, глядачам ОМКФ-2013 представиться можливість переглянути документальний фільм актора Олександра Кайдановського "Маестро" ("Сталкер", "Свій серед чужих, чужий серед своїх"), присвячений Параджанову. Плівка довгий час вважалася зниклою, однак, єдину, не дуже якісну, її копію все ж вдалося розшукати кілька років тому.

Ретроспектива Параджанова пройде напередодні 2014 року - 90-й річниці з дня народження майстра кінематографа.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.