Спецпроект

У Китаї закрили музей з фальшивками

Влада Китаю закрила музей з фальшивими експонатами в провінції Хебей, який відкрив керівник місцевого відділення китайської Компартії Ван Цзунцюан.

Про це пишуть "Коментарі".

Як з'ясувала влада регіону Хебей, музей у селищі Ерпу не відповідає вимогам законодавства, оскільки в його колекції багато підробок.

Зокрема, на одному з експонатів, який представлено в музеї як вазу династії Цин, намальовані "мультяшні" персонажі. Підпис легендарного імператора Хуан-ді на деяких експонатах містить ієрогліфи сучасної спрощеної китайської, введеної в обіг у 1940-х роках, тоді як епоху правління імператора відносять до 26 століття до нашої ери.

Музей у селі Ерпу був відкритий в 2010 році, на його будівництво пішло 3 роки і 88 мільйонів доларів. За словами місцевих жителів, куратор музею "скуповував все підряд". Представник музею зазначив, що багато експонатів не були перевірені експертами, а музей зазнавав збитків. Коли музей відновить роботу, він не повідомив.

Земля, на якій розташований музей в Ерпу, була викуплена у місцевих жителів девелоперської компанією. Місцеві жителі неодноразово протестували проти будівництва музею. Вони припускають, що Ван Цзунцюан використовував його для відмивання коштів. Радіостанція Radio China зазначає, що подібні музеї нерідко відкриваються в різних регіонах Китаю, власники використовують їх для швидкого збагачення.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.