Спецпроект

У Брюсселі за дві хвилини пограбували музей

Одне з вкрадених полотен оцінюється в 1,25 млн. євро. Злодії проникли в Музей ван Бюрена через вікно і діяли дуже швидко.

Про це пише liga.net.

З брюссельського Музею ван Бюрена в ніч на вівторок вкрали близько десятка цінних творів мистецтва. Повідомляється, що пограбування сталося менш ніж за дві хвилини.

З музею винесено, зокрема, картина бельгійського художника-експресіоніста Джеймса Енсор "Креветки і мушлі", полотно голландського художника Кеса ван Донгена "Мислительниця". Тільки твір ван Донгена оцінюється в 1,25 млн. євро. Яка вартість всіх вкрадених робіт, не повідомляється.

Злодії проникли в музей через вікно. Сигналізація спрацювала, але вони діяли дуже швидко і встигли покинути музей. Поліція приступила до розслідування злочину.

Музей ван Бюрена розташований в брюссельському районі Уккеле. Колекція творів мистецтва розмістилася в будівлі кінця 1920-х років, яка належала родині банкіра Девіда ван Бюрена, що збирав мистецтво. У музеї зберігається значна колекція фламандських і італійських майстрів XV-XIX століть, зокрема, роботи майстрів школи Рембрандта і синів Пітера Брейгеля Старшого. Крім того, в музейному зібранні є картини художників XX століття: ван Гога, Енсор, ван Донгена, Синьяка, а також школи бельгійського художника Констната Пермеке.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.