Спецпроект

МЗС Польщі закликало Cейм не нашкодити євроінтеграції України

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликав депутатів Сейму не нашкодити запланованому на листопад підписанню Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

Радослав Сікорський звернувся до депутатів Сейму Радослав Сікорський звернувся до депутатів Сейму Про це він сказав телеканалу TVN24, повідомляє УНІАН.

"Я закликав би усі політичні сили не робити нічого, що призвело б до того, що Польща стане джерелом зменшення шансів на підписання цієї угоди", - сказав міністр, коментуючи заплановане на 12 липня голосування у Сеймі щодо заяви про Волинську трагедію.

У сьогоднішньому виступі перед депутатами Сейму Сікорський навів історичні приклади того, як непорозуміння між українцями і поляками шкодило інтересам обох народів.

Польські журналісти зазначають, що ряд депутатів правлячої у Польщі партії "Громадянська платформа" заявили про намір підтримати поправку комісії Сейму про те, аби визнати ті події геноцидом. Серед них - колишній міністр юстиції Ярослав Говін.

За визнання Волинської трагедії геноцидом виступає також лідер найпопулярнішої у Польщі опозиційної партії "Закон та справедливість" Ярослав Качинський.

TVN24 зазначає, що профільна комісія Сейму 11 липня підтримала поправку про визнання Волинської трагедії геноцидом лише завдяки тому, що один із депутатів від "Громадянської платформі" підтримав її, порушивши тим самим партійну дисципліну.

Як відомо, 12 липня польський Сейм планує ухвалити заяву щодо 70-ї річниці Волинської трагедії. Більшість політичних сил Сейму, крім урядової партії "Громадянська платформа", підтримують включення в заяву оцінки "геноцид".

Без голосів депутатів ГП, яка представлена у Сеймі 206 із 460 депутатів, ця поправка не пройде. Пряму трансляцію засідання Сейму дивіться тут.

Голова Сейму Ева Копач ("Громадянська платформа") заявила, що вважає за необхідне вжити слово "геноцид" у резолюції Сейму до 70-річчя Волинської трагедії.

Як відомо, 11 липня у Варшаві за участі президента Польщі було відкрито пам'ятник полякам, які стали жертвами Волинської трагедії. Меморіал являє собою 7-метровий хрест, перед яким розміщено 18 брил із назвами населених пунктів на території нинішньої України, які у 1920-39 рр. входили у склад польської держави.

Нагадаємо, президент Коморовський планує 14 липня відвідати Луцьк і вшанувати пам'ять жертв Волинської трагедії 1943-1945 років. Президент Янукович до нього не приєднається.

У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Після цього голова Сенату Боґдан Борусєвіч заявив, що українська сторона теж може звинуватити поляків у здійсненні геноциду над українцями.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.