Спецпроект

Музей Голокосту отримав пожертвування завдяки інциденту

Музей Голокосту в Х'юстоні розпочав реставрацію старовинного рибальського човна, одного з тих, на борту яких з окупованої нацистами Данії в нейтральну Швецію було вивезено понад 7.200 євреїв.

Про це пише newsru.co.il.

Судно потрапило в Музей Х'юстону близько 5 років тому і потребує термінової реставрації, оскільки його палуба сильно постраждала від дощової води, а обшивка всохла. Проте до цих пір музей, який є безкоштовним, не міг знайти необхідні 200 тисяч доларів на ремонт історичного судна.

Кілька місяців тому один з реставраторів музею, Бред Говард, отримав анонімне голосове повідомлення, що містило образи і погрози антисемітського характеру. Говард розмістив повідомлення на YouTube. За кілька днів цей випадок зацікавив Гленна Лі Бека, журналіста, політичного оглядача і ведучого власного шоу на радіостанції Premiere Radio Networks.

Після того, як Бек розповів про Говарда і рибальський човен своїм слухачам, в музей Голокосту почали надходити щедрі пожертви з різних країн світу. Серед тих, хто допомагає реставрації не тільки грошима, опинився і кваліфікований робітник Джо Бебкок.

"Я не єврей, але батько моєї дружини, датчанки, колись допомагав євреям дістатися порту - возив їх у колясці свого мотоцикла. Тож, я теж маю відношення до цієї історії", - розповів Бебкок.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.