Спецпроект

Бляшані "квитки" до музею Метрополітан стануть раритетом

Адміністрація музею Метрополітан в Нью-Йорку прийняла рішення відмовитися від знаменитих бляшаних "ґудзиків" - круглих кольорових значків, які кріпляться до одягу відвідувачів і замінюють вхідні квитки.

Про це пише travel.ru.

Бляшані значки з буквою "М" з'явилися в 1971 році і прослужили музею 42 роки. Всього існували "ґудзики" 16 кольорів; зібравши всі, можна було потрапити до музею безкоштовно. Їх дизайн був багаторазово використаний в сувенірній продукції Метрополітану, а в колекції музею є сукня із значків.

Метрополітан відмовляється від свого фірмового знака через нерентабельність: з роками метал подорожчав, а кількість виробників, які могли змагатися між собою за право робити "ґудзики", знизилося. Музей замовляв партії по 1,6 мільйона значків чотири рази на рік; за останні роки вартість одного "ґудзика" зросла з 2 до 3 центів. Нові паперові квитки, які з'являться з 1 липня, будуть значно дешевше і екологічніше.

Система оплати вхідних квитків в музей Метрополітен нестандартна: біля кас висить оголошення про те, що вхід коштує $ 25, однак нижче - приписка: це рекомендована ціна. Насправді відвідувачі платять за квиток стільки, скільки вважають за потрібне.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.