Спецпроект

В Гостиному дворі пропонують відкрити музей Сагайдачного

Голова парламентського підкомітету з питань охорони та популяризації культурної спадщини, народний депутат України, Олександр Бригинець, пропонує створити Музей гетьмана України Петра Сагайдачного у приміщенні Гостинного двору в Києві.

Про це пише unian.net.

Відповідний проект постанови № 2174а про святкування 400-річчя гетьманства Сагайдачного Бригинець зареєстрував у Верховній Раді України.

"400-річчя гетьманства Сагайдачного - це велика подія, як і постать гетьмана, якому потрібно віддати належне. Безумовно, поруч з пам'ятником Сагайдачному, який встановлений на Контрактовій площі в Києві, має з'явитися і музей, присвяченій цьому видатному українцю. Кращого місця ніж Гостинний двір (звичайно не весь, а якась його частина), важко підшукати ", - вважає Бригинець.

На переконання депутата, постанова дозволить не тільки віддати належне Сагайдачному, але і допомогти врятувати Гостинний двір від перетворення його на торговельний центр. "Ніяких причин не створити в Гостиному дворі цей музей немає. Адже з юридичної точки зору, його приміщення є досі державним. Тому, якщо ВР проголосує за цю постанову, нічого не заважатиме передати частину Гостиного двору під музей. Упевнений, що київська громада підтримає цю ідею ", - переконаний Бригинець. 

Гетьман Петро Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) - один з найбільш славних і талановитих козацьких вождів і полководців, який з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і в галузі дипломатії. Під час свого гетьманства Сагайдачний провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські загони козаків у регулярне військо, усунув з їхнього життя елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну. Помер гетьман України Сагайдачний 10 квітня 1622 і похований у Києво-Братському монастирі. Майже все своє майно й маєтки він заповів Київській та Львівській братським школам.

Свого часу Київрада відмовилась включити до порядку денного засідання 20 грудня 2012 року проект рішення про скасування рішення про передачу ПАТ "Укрреставрація" земельної ділянки на Контрактовій площі для реконструкції будівлі Гостинного двору у торговельний центр.

Теми

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.