Онук Сталіна захищає честь діда від російського політика

Онук Йосипа Сталіна Євґєній Джуґашвілі попросив поліцію порушити кримінальну справу про наклеп стосовно політика Лєоніда Гозмана - за відомості, поширені ним в ефірі програми "Поєдинок" телеканалу "Росія 1".

Відповідну заяву було подано в один з відділів поліції Москви, повідомляють "Вести" із посиланням на "Інтерфакс".

"У випуску від 16 травня телевізійної програми "Поєдинок" громадянином Гозманом були публічно поширені завідомо неправдиві відомості, що порочать честь і гідність Й.В. Сталіна", - йдеться в заяві в поліцію онука радянського вождя.

Джуґашвілі зазначає, що Гозман, зокрема, заявив про причетність Йосипа Сталіна до організації вбивства військовослужбовцями НКВД СРСР у лютому 1944 року "від 200 до 600 осіб шляхом їхнього спалення живцем і розстрілу з кулеметів у стайні аулу Хайбах в Чечні".

Онук Сталіна вважає ці відомості завідомо неправдивими. "Дана неправдива інформація раніше вже перевірялася слідчими органами, і їй була дана відповідна правова оцінка", - зазначає у заяві Євґєній Джуґашвілі.

Хайбах - незаселений аул в гірській Чечні, в 1944 році звідти були вислані місцеві жителі. У радянській пресі в 1990 році з'явилися повідомлення, що людей під час війни розстріляли, щоб не вивозити їх за межі республіки.

Як відомо, восени 2010 року Євгеній Джуґашвілі подав позов, у якому просив стягнути з депутатів РФ, які визнали, що Катинський злочин був здійснений за прямою вказівкою Сталіна, 100 млн рублів у якості компенсації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.