Уряд Азарова повертає Німеччині вивезене у 1945 році

Україна повернула Німеччині 713 книг, які були вивезені в Українську РСР із бібліотеки Музею цукру в Берліні в часи Другої світової війни.

В офіційній церемонії взяли участь посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль та заступник міністра культури Броніслав Стичинський, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Ми і далі будемо вести процес повернення цінностей загублених і незаконно переміщених під час Другої світової війни", - зазначив Стичинський.

Посол ФРН пообіцяв, що його країна також активно допомагатиме Україні в пошуку її культурних цінностей.

Німецькі книги були вивезені на територію України під час Другої світової війни і досі зберігалися у фондах бібліотеки Українського НДІ цукрової промисловості в Києві.

Передача книг бібліотеці Технічного університету Берліну відбулася на виконання попередніх домовленостей змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, зазна

Як відомо, у червні 2013 року канцлер Німеччини Ангела Меркель відмовилася взяти участь у спільному з президентом Росії відкритті виставки в Ермітажі (Санкт-Петербург) через те, що Німеччина вимагає повернення деяких вивезених у 1945-му культурних цінностей, а Росія відмовляється це зробити.

Дивіться також інші матеріали за темою "Чиновники"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.