Спецпроект

Найбільший багатій світу разом із Маркесом і Кінгом відкрив музей

Мексиканський мільярдер Карлос Слім (Carlos Slim), який є найбагатшою людиною в світі за версією Forbes, відкрив у Мехіко музей живопису і присвятив його дружині.

Музей Соумайя (Soumaya Museum) названий на честь померлої в 1999 році дружини Сліма, яка народила йому шістьох дітей і допомагала збирати колекцію живопису, яка наразі налічує близько 66 тисяч робіт.

У церемонії відкриття музею взяли участь президент Мексики Феліпе Кальдерон, письменник Габріель Гарсіа Маркес і телеведучий Ларрі Кінг, який назвав дітище Сліма "одним з кращих музеїв живопису в світі".

Експозиція музею розташована на площі 6800 квадратних метрів і включає в себе роботи як мексиканських художників - Дієґо Рівєри (Diego Rivera) і Руфіно Тамайо (Rufino Tamayo), так і великі зібрання європейського живопису.

Серед інших тут представлені шедеври Тінторетто, Ель Греко, Рубенса, Моне, Ренуара, Ван Гога, Матісса, Далі і Міро. Також у музеї зібрана найбільша за межами Франції колекція робіт скульптора Огюста Родена.

Карлос Слім, чий статок наразі оцінюється в 32 мільярди фунтів (понад 50 мільярдів доларів), розбагатів, працюючи у сфері телекомунікацій. На частку оператора Telcel, що належав Сліму, припадає близько 70 відсотків абонентів у Мексиці.

Дивіться також інші матеріали за темами "Мексика" та "Живопис"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.