Спецпроект

Німці хочуть назад "трофейні цінності". Росія: "ми заплатили кров'ю"

Канцлер Німеччини Ангела Меркель відмовилася взяти участь у відкритті виставки в Ермітажі "Бронзова доба. Європа без кордонів", яку повинна була відкрити разом із президентом Росії Владіміром Путіним.

Меркель вилетіла до Берліну раніше запланованого, з посиланням на речника голови німецького уряду повідомляє Deutsche Welle.

Зустріч була скасована з ініціативи німецької сторони, оскільки всупереч плану на церемонії відкриття виставки не була передбачена промова Меркель, у якій канцлер Німеччини збиралася торкнутися теми "трофейних цінностей".

До цих цінностей належить і Еберсвальдський скарб - найбільше зібрання золотих виробів Бронзової доби, яке було вивезене радянськими солдатами з Німеччини після закінчення Другої світової війни.

ФРН, посилаючись на міжнародне право, наполягає на поверненні колекції. У свою чергу, Росія заявляє, що вона "заплатила за неї кров'ю своїх солдатів".

Як відомо, у вересні 2012 року Німеччина відмовилася виплачувати Греції компенсацію за збитки, завдані під час Другої світової війни.

У лютому 2012 року Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив, що Німеччина не зобов'язана платити компенсації родичам убитих нацистами цивільних громадян.

У жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій за Першу світову війну, передбачених Версальським мирним договором 1919 року.

Дивіться також інші матеріали за темою "Друга світова війна"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.