Спецпроект

В Фінляндії хочуть відкрити новий музей Мумі-Тролів

Мистецтвознавчий музей міста Тампере шукає нові приміщення під музей Мумі-Тролів.

Про це пише yle.fi.

На даний момент розглядається варіант, згідно з яким Мистецтвознавчий музей візьме в своє використання колишнє приміщення бавовноперероблюючого заводу Тампелла.

У приміщеннях колишнього заводу знайдеться місце як для постійної експозиції, так і для сезонних виставок. Художній керівник мистецтвознавчого музею Тампере Тайна Мюллюхарью вважає, що приміщення розміром в п'ять тисяч квадратних метрів ідеально підійшло б для потреб музею. Місто Тампере також розглядає варіант із забудовою території заводу під квартири.

Мумі-тролі - центральні персонажі серії книг, написаних фінської письменницею Туве Янссон, спочатку виданої шведською мовою.

Мумі-тролі - далекі нащадки скандинавських тролів, зовні білі й округлі, з великими мордами, через які вони нагадують гіпопотамів. Судячи з малюнків самої письменниці, мумі-тролі схожі на таємничих маленьких звірів, на ожилі іграшки, на фігурки в дитячих малюнках. У минулому мумі-тролі жили за печами в будинках людей, подібно тролям і домовикам. Але з часом парове опалення майже витіснило пічне, і мумі-тролям довелося шукати інші пристановища.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.