На Київщині шукають загиблих у 1941-му солдат Червоної армії

У Баришівському районі Київської області відбулося урочисте відкриття пошукової вахти "Пам'ять жива!" на честь захисників Київщини 1941-го року.

Тільки за останні два роки пошуковці виявили останки понад двох тисяч бійців, із них більше 200 було ідентифіковано, зазначив на церемонії відкриття віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул.

За кілька перших днів роботи пошуковцями було знайдено 23 солдати Червоної армії, імена двох із них вже вдалося встановити. Це сержант Литовченко, уродженець Дніпропетровщини, та сержант Гаврилов.

"З відомих причин події, що відбувалися тут 1941-го року, багато в чому замовчувалися. Але навіть через 70 років родичі загиблих та зниклих безвісти солдатів не втрачають надії знайти своїх героїв, - зазначив відповідальний секретар Держкомісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Ярослав Жилкін. - Робота пошуковців на цій землі в досить непростих польових умовах спрямована на те, щоб вирвати із забуття ще і ще одного бійця, повернути ім’я, розповісти рідним про останні дні життя героя".

Територія Баришівського котла, за словами пошуковців, потребує ґрунтовного та довготривалого  дослідження. У найближчі дні пошукові групи планують дослідити околиці сіл Борщів, Пристроми, Устинова Гребля та інших.

З кожним днем в польовому таборі поповнюється виставка знайдених воєнних експонатів: елементів озброєння бійців та їхніх особистих речей.

Національний прапор над польовим табором пошуковців підняли учасник оборони Києва 1941 року Адріан Галябарник і молодий пошуковець Дмитро Білаш.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.