У Києві - виставка фото епохи застою. Фотограф розшукав і персонажів

Міжнародний фестиваль візуальної культури "Візії" представляє головну фестивальну виставку – "Дзеркало Архіву" німецького документаліста Бурхарда фон Хардера.

Про це повідомляє PhotoCult.

"Дзеркало Архіву" – це колекція пошкоджених негативів часів холодної війни, які були знайдені у покинутій будівлі колишньої комуністичної газети Вінниці, та за допомогою яких автор проекту відтворює образ епохи, що переломлений крізь призму історичних та матеріальних спотворень.

Одна з тисяч фотографій, знайдених фон Хардером

І як справжній дослідник, Бурхард фон Хардер також знаходить і людей, зображених на негативах, що розповідають свої історії…

Час і місце: 18 червня о 19:00. Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва (вул.Щорса, 18Д).

"Якимось незбагненним чином, ці знімки до щему живі – попри всю їхню канонічну "прилизаність", і попри всю, хоч як рівненько розгладжену, неприховану вбогість схованої за ними дійсности, - зазначає Оксана Забужко в анотації до проекту. - Є люди, живі й неповторні, що виглядають одночасно і вродливими – і дивно беззахисними під "рентґенівським" оком художника".

Крім виставки фотографій та негативів - а також відео-інтерв’ю із розшуканими мешканцями Вінниці - автор представить документальний фільм "Зарубцьовано – кожна миля смуги смерті" (режисер та оператор Бурхард фон Хардер) та слайд-шоу із десяти тисяч вінницьких негативів.

19 червня о 19:00 відбудеться творча зустріч з Бурхардом фон Хардером, на якій він розкаже про свої дослідження історичних зв’язків між Україною та Німеччиною, представить книги з архівними негативами, а також відповість на запитання слухачів.  

Години работи виставки: 18 червня – 01 липня 2013 року, з 10:00 до 18:00 щоденно, крім понеділка.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.