У ФРН ПІДТВЕРДИЛИ, ЩО КОРЮКІВКА - НАЙБІЛЬША КАРАЛЬНА АКЦІЯ НАЦИСТІВ

Центральне відомство з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН підтвердило, що під час знищення мирного населення міста Корюківки (Чернігівська область) у 1943 році загинуло 7 тисяч людей.

Про це повідомляє "День" із посиланням на словами наукового співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.

За словами науковця, інститут отримав відповідь від органів Федеративної Республіки Німеччина на запит щодо даних про організаторів масових знищень у березні 1943 року мирного населення містечка Корюківка Чернігівської області.

"У відповіді сказано, що масове вбивство жителів Корюківки здійснила зондеркоманда 4а (Sonderkommfndo 4a), — зазначив Бутко. — Мета каральної акції — знищення населеного пункту як помста та засіб залякування".

За словами науковця, це - нова інформація, яка дає можливість встановити назву карального формування, що здійснило цей злочин.

Науковець також додає: "Айнзатцгрупа "С", що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. У березні 1943 року її очолював бригадефюрер СС генерал-майор поліції Макс Томас, а штаб розташувався в Полтаві".

Саме до складу Айнзатцгрупи "С" входила зондеркоманда 4а. Одним із її найвідоміших злочинів став масовий розстріл 29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

На час Корюківської трагедії зондеркоманду 4а очолював штурмбанфюрер СС Теодор Хрістенсен, її штаб розташовувася в Харкові.

Треба врахувати, що особовий склад таких зондеркоманд був нечисленний, і її члени були розкидані по різних гарнізонах.

Тому їхні представники на виконання наказів про знищення цивільного населення та військовополонених постійно залучали військовослужбовців підрозділів німецьких і угорських армійських частин, каральні формування та колаборантів із числа місцевої допоміжної поліції, підпорядкованої німецькій військовій адміністрації та німецькій цивільній окупаційній адміністрації (райхскомісаріатам).

"Містечко Корюківка на Чернігівщині входило до території відповідальності 399-ї головної польової комендатури, яка розміщувалася в місті Конотопі Сумської області й підпорядковувалася VІІ відділу при штабі групи армій "Південь" збройних сил нацистської Німеччини, — зазначив Бутко. — Таким чином, ще потребує дослідження на основі документів встановлення складу карального загону на чолі з представниками зондеркоманди 4а, який знищив Корюківку".

Тим часом в інформації Центрального відомства з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН вказано, що відповідальними за знищення Корюківки разом із її мешканцями є тодішній начальник штабу 399-ї головної польової комендатури Байєр Бруно Франц та каральна група (Strafkommando) 399-ї головної польової комендатури.

У листі головного прокурора Курта Грімма щодо долі організатора масового вбивства Байєра повідомлено таке: "Він проходив у нас за справою під актовим номером 204 AR-Z 269/60. У справі була ціла низка злочинів, здійснених на території нинішньої України. У подальшому її вели різні прокуратури, але при цьому Байєр не був названий ні обвинувачуваним, ні підсудним, імовірно через те, що він помер на початку 1961 року".

Важливим є також підтвердження Центральним відомством з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН масштабів Корюківської трагедії висновку Чернігівської обласної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 року та оцінок і розрахунків українських істориків — майже сім тисяч осіб мирного населення.

Така кількість жертв доводить, що Корюківська трагедія є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів у Європі — знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні.

Дивіться також: "Корюківка. Імена катів стають відомі"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.