Спецпроект

Виставку-дослідження несмаку відкрили у Гамбурзі. ФОТО

У Гамбурзькому музеї мистецтва і ремесел відкрили виставку "Підступні речі: Енциклопедія несмаку", яка раніше експонувалася в берлінському Музеї речей.

Про це пише prostir.museum.

В основі проекту лежить класифікація німецького історика мистецтва Густава Пацаурека. У 1909 році, будучи директором штутгартского Музею прикладних мистецтв, він відкрив "Відділ помилок смаку", в якому представив власне зібрання злочинів проти гарного смаку, що складалося з 900 експонатів.

Майже 60 з них увійшли до нинішьої виставки, яку куратори доповнили сучасними предметами, ускладнивши і розширивши класифікацію Пацаурека.

Так, наприклад, тарілка початку століття із зображенням маршала Гінденбурга і настільний годинник з фігурками козлів потрапляють у рубрику "Мисливський і патріотичний кітч", а сучасний внесок у колекцію складають настінний годинник з портретом Саддама Хусейна, кеди із зображенням Барака Обами, сільничка у вигляді персонажа картини Мунка "Крик" та інші.

Експонати виставки несмаку

Виставку, яка триватиме до 15 вересня, супроводжує інтерактивний атракціон: кожен прибічник гарного смаку може прийти до музею із подібним "шедевром" і викинути його в символічну урну.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.