Спецпроект

На Львівщині - проти розпалювання ворожнечі між поляками й українцями

Асоціація громадських організацій Львівщини просить не розпалювати ворожнечу між українським і польським народами.

Про це йдеться у розповсюдженій асоціацією заяві.

Ось її текст:

Історія польсько-українських стосунків має складні, інколи драматичні, періоди, які в кінцевому рахунку призводили до трагічних наслідків для обох народів, і з яких користали інші.

Та з відновленням у кінці ХХ століття своєї незалежності, українці і поляки зробили мудрі висновки з минулого, устами своїх президентів, релігійних діячів взаємно попросили вибачення і простили один одного за минуле та почали спільно в мирі та взаємодопомозі будувати польсько-українські стосунки.

Та коли ці добросусідські відносини, що вже почали давати гарні плоди, не вписувались у чиїсь імперіалістичні плани, нас, як це вже нераз було, знову почали нацьковувати один на одного.

Напередодні підписання Україною угоди про Асоціацію з Євросоюзом окремі польські псевдовчені, а за ними і деякі політики, спираючись на фальшиві факти і відверті наклепи, розпалюють антиукраїнську істерику, звинувачуючи українців у геноциді проти поляків.

До цієї кампанії синхронно з українського боку приєднується команда відомого українофоба, активного лобіста інтересів північного сусіда, В.Колісніченка, а також розгортається так званий "антифашистський" рух оскаженілих українофобів та прихильників Митного союзу.

До них дивним чином долучаються деякі галицькі лжепатріоти, котрі перекладають і популяризують в Україні ці антиукраїнські опуси, засновані здебільшого на недостовірних фактах і бездоказових твердженнях.

За усім цим виразно простежується рука єдиного ляльковода. Свідомо чи несвідомо такі "дослідники" та "інтелектуали" об`єктивно виступають ворогами не тільки українського, а й польського народів.

Дивує й обурює їхнє патологічне намагання сіяти ворожнечу, провокувати нове протистояння, щоби знову лилася українська і польська кров на догоду ненаситним вампірам з Півночі.

Громадськість Львівщини різко засуджує будь-які спроби посварити наші народи. Ми закликаємо польських побратимів не піддаватися на ворожі провокації. Не можна жити минулим. Треба разом, у злагоді, будувати спільний європейьский дім, у якому будемо жити ми і наші нащадки. Тож акцентуємо увагу на тому, що нас об'єднує, а не на тому, що роз'єднує.

Під заявою підписалися:

Конгрес української інтелігенції Львівщини
Львівське регіональне суспільно-культурне товариство "Надсяння"
Львівське крайове Братство ОУН-УПА
Львівське обласне Товариство політв'язнів і репресованих
Львівська обласна організація Спілки офіцерів України
Львівська організація Національної cпілки письменників України
Львівське обласне відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів
Ліга творчої інтелігенції Львівщини
Львівське відділення Союзу українок
Львівська обласна організація Спілки політв'язнів України
Суспільно-культурне товариство "Любачівщина"
Львівська обласна організація "Лемківщина"
Львівське обласне суспільно-культурне товариство "Холмщина"
Львівська крайова організація Асоціації українських правників
Львівське міське Товариство "Тернопільщина"
Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.