Спецпроект

Музей 9/11 в Нью-Йорку почав стягувати вхідну плату

Національний меморіал, присвячений трагедії 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, почав стягувати з відвідувачів вхідну плату в розмірі $ 2 з людини.

Про це пише travel.ru.

Президент меморіалу Джо Деніелс стверджує, що введення вхідної плати було необхідною мірою, оскільки пам'ятник потребує постійного догляду та фінансової підтримки. У свою чергу, сім'ї загиблих у Всесвітньому торговому центрі вважають, що плата за вхід нівелює місію меморіалу. "Вони роблять гроші на загиблих, це огидно", - заявив журналісту New York Post Джим Річс, батько загиблого 11 вересня пожежного.

Меморіал, відкритий в 2011 році, щороку приваблює до 7 мільйонів відвідувачів. При цьому його будівництво ще остаточно не завершено. Представники фонду, який курує роботу комплексу, вважає, що по завершенні всіх робіт обслуговування пам'ятника буде обходитися місту в 60 мільйонів доларів США на рік.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.