Спецпроект

Скандальну виставку Пінзеля у торговому центрі закрили

У Тернополі достроково закрили виставку скульптур Іоанна Пінзеля в ТРЦ "Подоляни" через непристосованість приміщення.

Як повідомив кореспонденту УНІАН начальник обласного управління культури Григорій Шергей, 30 квітня усі скульптури було повернуто з розважального центру до обласного краєзнавчого музею.

"Ми побачили, що складно витримати температурний режим у залі, де проходила експозиція. Тому за взаємною згодою з організаторами виставки дію угоди було достроково припинено", - розповів Шергей.

Він запевнив, що за час перебування скульптур у приміщення торгово-розважального центру, вони не зазнали жодних ушкоджень.

"При поверненні скульптур ми зробили фото і є заключення експертів, що всі роботи Пінзеля перебувають у такому ж стані, як і були до експозиції", - сказав Шергей.

Як повідомляла ІП, 28 квітня унікальні скульптури Пінзеля виставили у ТРЦ "Подоляни" у спеціально створеній з цієї нагоди арт-галереї. Виставка мала тривати до 15 травня.

Одним із ініціаторів проведення виставки в розважальному центрі є облдержадміністрація.

29 квітня правоохоронці розпочали перевірку з приводу інформації про експонування скульптур Пінзеля у непристосованому для цього приміщенні.

Попередньо 27 квітня експерт Міністерства культури України, генеральний директор Львівської Національної галереї і голова Асоціації реставраторів Львівщини Лариса Разінкова-Возницька зробила висновок, що при організації виставки грубо порушені умови зберігання робіт Пінзеля.

Також відкриття виставки у розважальному центрі засудила громадськість міста.

Перед тим зроботи Йоганна Ґеорґа Пінзеля демонструвалися у Луврі. Скульптури виставили у каплиці Сен-Шапель, одному з найпрестижніших виставкових залів музейного комплексу.

Відвідувачам демонстрували роботи майстра, що зберігаються в музеї Пінзеля у Львові та краєзнавчих музеях Тернопільщини та Івано-Франківщини, а також скульптури з церков.

З запланованих 28 експонатів у Франції побували тільки 27. Кам’яну скульптуру Св. Онуфрія (єдина кам'яна робота, вона мала стати центром експозиції) до Лувру так і не віддала релігійна громада УПЦ Київського патріархату села Рукомиш Бучацького району Тернопільської області.

У жовтні 2010 року львівські інтелектуали розпочали ініціативу з присвоєння аеропорту Львова імені Пінзеля, але вона не увінчалася успіхом.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.