Спецпроект

Скандальну виставку Пінзеля у торговому центрі закрили

У Тернополі достроково закрили виставку скульптур Іоанна Пінзеля в ТРЦ "Подоляни" через непристосованість приміщення.

Як повідомив кореспонденту УНІАН начальник обласного управління культури Григорій Шергей, 30 квітня усі скульптури було повернуто з розважального центру до обласного краєзнавчого музею.

"Ми побачили, що складно витримати температурний режим у залі, де проходила експозиція. Тому за взаємною згодою з організаторами виставки дію угоди було достроково припинено", - розповів Шергей.

Він запевнив, що за час перебування скульптур у приміщення торгово-розважального центру, вони не зазнали жодних ушкоджень.

"При поверненні скульптур ми зробили фото і є заключення експертів, що всі роботи Пінзеля перебувають у такому ж стані, як і були до експозиції", - сказав Шергей.

Як повідомляла ІП, 28 квітня унікальні скульптури Пінзеля виставили у ТРЦ "Подоляни" у спеціально створеній з цієї нагоди арт-галереї. Виставка мала тривати до 15 травня.

Одним із ініціаторів проведення виставки в розважальному центрі є облдержадміністрація.

29 квітня правоохоронці розпочали перевірку з приводу інформації про експонування скульптур Пінзеля у непристосованому для цього приміщенні.

Попередньо 27 квітня експерт Міністерства культури України, генеральний директор Львівської Національної галереї і голова Асоціації реставраторів Львівщини Лариса Разінкова-Возницька зробила висновок, що при організації виставки грубо порушені умови зберігання робіт Пінзеля.

Також відкриття виставки у розважальному центрі засудила громадськість міста.

Перед тим зроботи Йоганна Ґеорґа Пінзеля демонструвалися у Луврі. Скульптури виставили у каплиці Сен-Шапель, одному з найпрестижніших виставкових залів музейного комплексу.

Відвідувачам демонстрували роботи майстра, що зберігаються в музеї Пінзеля у Львові та краєзнавчих музеях Тернопільщини та Івано-Франківщини, а також скульптури з церков.

З запланованих 28 експонатів у Франції побували тільки 27. Кам’яну скульптуру Св. Онуфрія (єдина кам'яна робота, вона мала стати центром експозиції) до Лувру так і не віддала релігійна громада УПЦ Київського патріархату села Рукомиш Бучацького району Тернопільської області.

У жовтні 2010 року львівські інтелектуали розпочали ініціативу з присвоєння аеропорту Львова імені Пінзеля, але вона не увінчалася успіхом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.