Історики світу стають на захист соціологічного центру в Москві

Сайт українських істориків Historians.in.ua приєднується до ініціативи колег з німецького часопису "Osteuropa" на підтримку "Левада-Центру" в Москві.

Про це повідомляється на ФБ-сторінці сайту.

Московському аналітичному центру Юрія Левади загрожує небезпека, повідомляє сайт. Прокуратура звинувачує його в тому, що центр, отримуючи гроші з-за кордону і публікуючи результати своїх досліджень, здійснює "політичну діяльність", а тим самим виступає як "іноземний агент".

"Це удар по свободі науки, і ми повинні чинити опір", - заявляють історики.

Підписати міжнародну петицію солідарності на захист "Левада-Центру" можна тут.

Як відомо, днями "Левада-центр" отримав застереження від прокуратури, в якому говориться, що організація займається політичною діяльністю.

За словами директора центру Льва Гудкова, застереження ставить "Аналітичний центр Юрія Левади" у вкрай важку ситуацію, практично змушуючи його припинити свою діяльність в якості незалежної дослідницької соціологічної організації, що веде систематичні опитування громадської думки в Росії.

"Прокуратура фактично підвішує нашу організацію на гачок можливих санкцій, з одного боку, і підриває її авторитет та ділову репутацію, з іншого", - йдеться в заяві.

Гудков зазначив, що Центр не планує припиняти випуск журналу, закривати сайт або коментувати результати опитувань. Наразі керівництво Центру веде консультації з юристами і розглядає можливі виходи з ситуації, що склалася.

Деякі дані соціологічних опитувань "Левада-Центру" можна побачити на Історичній Правді

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.