Спецпроект

У Шанхаї готується до відкриття музей кіно

Кіно, яке можна помацати. У Шанхаї готується до відкриття музей китайського кінематографа. Експозицію розмістять на колишній території Шанхайської кіностудії.

Про це пише russian.cri.cn.

Місце вибрано невипадково. По-перше, де як не в знімальних павільйонах найкраще себе будуть почувати експонати, а по-друге, саме Шанхайська кіностудія випустила перші в Китаї звуковий і кольоровий фільми.

Кілометри кіноплівки, знімальне обладнання та реквізит. Все це колись використовувалося на знімальному майданчику. Деяким предметам більше сімдесяти років. Вони пережили режисерів і акторів тих фільмів, в яких знімалися, і тепер готові розповісти відвідувачам, як робили перше китайське кіно.

Ван Сяоцзюнь, Віце-президент SHANGHAI FILM GROUP, розповів: "Тут ми постаралися показати кожен крок знімального процесу. Створення декорацій, установка освітлення, озвучення вже після зйомок, монтаж. Ось ця камера використовувалася під час зйомок фільму "Не Ер" в 1946-му році . А ось цю використовували в 1972-му ".

Звичайно ж, музей кіно немислимий без самого кіно. Тому крім виставкових стендів тут розмістили 4д кінотеатр і багатофункціональний зал з екраном IMAX. Доглядачі музею планують показувати відвідувачам уривки зі старих китайських фільмів, а може і цілком найцікавіші кінороботи. А по сусідству розмістили кілька експонатів, які свого часу створювали найпросунутіші спецефекти.

Зараз у фондах музею всього близько семисот експонатів. Здебільшого це подарунки від акторів, режисерів і всіх, хто так чи інакше пов'язаний з кіно. Але зовсім скоро Shanghai Film Group передасть в дар музею понад триста тисяч предметів, які так чи інакше пов'язані з історією китайського та іноземного кінематографу.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.