Спецпроект

У Рівному відкрили перший у місті приватний музей ковальства. ФОТО

Ніна Крока, директор приватного підприємства з Рівного, за власні гроші відкрила в офісній будівлі фірми на вулиці Курчатова, 18-а музей ковальства. На газоні у дворі підприємства встановлено більше десятка різних металевих фігур.

Про це пише gazeta.ua.

Відвідувачів музею зустрічає 2-метровий ведмідь з вудкою і відерцем. Поруч з ним стоять ковані гармати, птиці, собака і півтораметровий павук. На вході до музею - пара закоханих лебедів і майже метровий залізний сом. Ніна Крока розповідає, що вже 5 років колекціонує ковані вироби.

Експонат-Ведмідь зустрічає відвідувачів

"Крім речей з мого зборів в експозиції представлені роботи відомого майстра з Донецька Віктора Михальова. Він люб'язно надав нам майже сотню різноманітних фігурних дзвіночків. Кожен продукт оригінальний. Дзвіночки зроблені у вигляді фігурок танцівниць, воїнів, казкових персонажів. Ставлять неповторний і мелодійний звук", - каже власниця музею.

Ніна Крока - власниця музею

Ніна Крока показує столик і шахи викувані донецьким майстром. Каже, що такого рівня виріб коштує не менше 50 тис. грн. Хвалиться, що один комплект придбала для музею. Експонати купує на фестивалях ковальського мистецтва, або замовляє спеціально для музею у ковалів. Торік на День Незалежності вперше організувала в Рівному всеукраїнський фестиваль ковалів.

Столик і шахи, виковані донецьким майстром

"Було більше півсотні майстрів з Івано-Франківська, Донецька, Львова, навіть голландець приїхав. У парку всі вихідні кували різні сердечка з металу. Потім ними прикрасили алею. Після фестивалю багато ковалів подарували свої роботи для музею", - розповідає Ніна Крока.

У залі на підлозі стоять металеві вази з кованими квітами. Найбільший букет з півоніями. Його висота більше метра. На скляному столику в металевій вазі - лілії.

"У моєму зборах, напевно, найбільше квітів і підсвічників. Знаєте, що б виготовити один такий букет майстру треба працювати кілька місяців. До того ж, не кожному ковалеві ще під силу створити таке диво. Адже треба мати не тільки силу, але і здібності до цього ", - пояснює власниця музею.

У дворі показує фігуру дівчини, у волосся якої вплетені квіти. Каже, її звуть Дариночка. Це ескіз 4-метрової скульптури, планують виготовити 23-25 ​​серпня у Києві на "Міжнародному фестивалі" Металеве серце України ", який вона організовує.

"Цього разу ковалі змагатимуться у виготовленні скульптури 120-сантиметрового ангела. Суддями конкурсу будуть самі майстри. Вони і будуть голосувати спеціальними жетонами. За перше місце переможець отримає 7 тис. грн., За друге - 5, а за третє - 3 тис . грн. Роботи переможців залишаться в нашій колекції. Їх завжди зможуть люди побачити в музеї ", - додає Ніна Крока.

За відвідування музею грошей не беруть. Власниця каже, що на цьому не заробляє і запрошує на екскурсію приходити школярів, студентів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.