Спецпроект

"Магарач" відроджує Музей виноробства

Національний інститут винограду і вина "Магарач" готується відкрити в своїй будівлі музей виноградарства та виноробства. Тут розмістять цінні раритети XIX і XX століть, які пов'язані з історією "Магарача".

Про це пише nr2.ru.

У числі старовинних експонатів - прес для переробки виноматеріалу, срібна чаша для дегустацій, подарована князем Голіциним, рукопис засновника "Магарача" Миколи Гартвіса та особисті речі прославленого винороба Франциска Гаске.

Майже два століття тому в ялтинському урочищі Магарач народилася вітчизняна наука про виноград і вино: генерал-губернатор Новоросії граф Михайло Воронцов доручив, а директор Нікітського ботанічного саду Микола Гартвіс розробив план будівництва в урочищі Магарач "особливого закладу для посадки у великій кількості кращих сортів винограду і дослідів з вироблення вина ".

В Інституті готують відкриття музею виноробства. Як відомо, старовинні експонати XIX і XX століть, пов'язані з історією "Магарача", раніше перебували в аварійному будинку експериментального заводу, який почав валиться через активні зсуви на схилах. Всі старовинні речі вдалося без втрат перемістити в Інститут "Магарач" - тут для них готують спеціальне приміщення.

За словами провідного редактора Інституту "Магарач" Ганни Клепайло, музей має величезне історичне значення. Тут на щільному папері з водяними знаками зберігається рукопис засновника "Магарача" Миколи Гартвіса, срібна чаша для дегустації вина, подарована в 1888 році головному виноробу князем Голіциним, особисті речі Франциска Гаске.

"Також в нашій музейній колекції зберігся спеціальний дерев'яний прес для приготування виноматеріалу. Він зібраний в XX столітті, але спроектований за старовинними зразками. Тоді вважалося, що виноматеріал не повинен стикатися з металом. Можемо похвалитися і особистими речами легендарного винороба Франциска Гаске, який працював тут. Його нащадки передали нам його курильну трубку зі слонової кістки, шовкову краватку і свідоцтво про право проїзду по Російській імперії ", - розповіла Ганна Клепайло.

Керівництво інституту впевнене, що музей виноробства послужить цінним джерелом знань про культуру виноробства. Вже незабаром тут чекають перших поціновувачів високої творчості природи і людини - винограду і вина.

Дивіться також інші матеріали за темою "Алкоголь"

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.