Спецпроект

Музей-підводний човен у Гельсінкі відкритий після реконструкції

У Гельсінкі для туристів знову доступний фінський підводний човен Vesikko часів Другої світової війни, розташований на території фортеці Суоменлинна.

Протягом двох останніх років човен був закритий на реконструкцію, пише travel.ru.

Vesikko був створений в 1930-х роках і є єдиним збереженим з п'яти фінських підводних човнів воєнного часу. Це також єдина субмарина, якій вдалося під час війни потопити надводний корабель супротивника. Руйнування їй принесла не так війна, скільки час - довгий час об'єкт був покинутий, поки в 50-ті роки від повного руйнування його не врятували ветерани-підводники.

Vesikko знайшла притулок у фортеці Суоменлинна, а в 1973 році на її борту заробив музей. З часу відкриття субмарини як експозиції її відвідали понад мільйон чоловік. Музей працює в літній сезон, до 31 серпня, з 11:00 до 18:00; в решту часу човен можна оглянути тільки з боку.

Група островів Суоменлинна (Свеаборг) з комплексом потужної шведської фортеці і старої базою Балтійського флоту Російської імперії популярна як у туристів, так і у городян.

Крім підводного човна, тут можна побувати в чотирьох музеях, побачити найстаріший вітрильний корабель Фінляндії - "Алма", безліч мальовничих старовинних укріплень, виставок, Мистецький центр країн Північної Європи, а також відвідати кафе і ресторани.

Дістатися сюди можна тільки по воді, сівши на пором у Торговій площі (Kauppatori). Фортецю внесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як унікальний історичний об'єкт, що зберіг свої пам'ятки і є при цьому повноцінним житловим районом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.