В Одесі відкрилася виставка про звільнення міста від нацистів. ФОТО

B Одеському краєзнавчому музеї відкрилася виставка, присвячена 69-й річниці визволення міста від нацистів і їхніх союзників.

Про це повідомляє "Думская".

Відкриттям виставки колектив музею вирішив відзначити відразу кілька дат, які відзначаються в цьому році, - 115 років від дня народження маршала Малиновського i 110 років з дня народження двічі героя Радянського союзу, генерала Плієва.

Автор експозиції - завідуюча відділом "Одеський край" в роки Великої Вітчизняної війни Лілія Езау.

"Внесок Румунії у хрестовий похід супроти большевизму"

Виставка побудована на матеріалах музею, багато з яких не увійшли до стаціонарний показ. Це фотографії, документи, періодичні видання, побутові предмети, а також особисті речі і листування Малиновського і Плієва. 

Також збепеглося кілька листів командира 248-ї стрілецької дивізії 5-ї ударної армії 3-го Українського фронту, почесного громадянина Одеси Миколи Галая.

Офіцери саме його військової частини підняли прапор Перемоги над Одеським оперним театром у 1944 році.

Микола Галай із родиною. 1947 рік

Разом із нагороднми грамотами, мундиром Малиновського та військовими фотографіями тут виставлені і незвичайні експонати. Наприклад, лист школяра, датований 10 квітня 1945 року, із вдячністю маршалу Малиновському за визволення Одеси.

Експозиція "Перемоги немеркнуче світло" відкрита до 10 травня.

Завтра в музеї пройде науково-практична конференція, присвячена Дню визволення Одеси.

Дивіться також інші матеріали за темою "Одеса"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.