Мінкульт займеться Гостиним двором і лобіюватиме нові об'єкти Світової спадщини

Міністр Культури Леонід Новохатько обіцяє розібратися з конфліктом навколо Гостиного двору в Києві.

Про це він заявив в інтерв'ю газеті Комерсант-Україна.

"У цього питання є два аспекти — юридичний і моральний. Юридично Гостиний двір не є історичним пам'ятником, це новобудова. Він був зруйнований і заново відтворений в 1980-і роки. Тому в спробах його реконструювати немає порушень", - сказав він.

"Інше питання, що кияни звикли до цього будинку й виступають проти. Я буду розбиратися із цим конфліктом і далі. Сподіваюся, ми прийдемо до рішення, яке влаштує всі зацікавлені сторони. Але є один незаперечний факт: інформації про проект, реальний його вид для населення було мало із самого початку. Це однозначно загострило конфлікт", - додав Новохатько. 

Відповідаючи на питання, що Софія Київська й Печерська Лавра можуть бути виключені зі списку спадщини ЮНЕСКО, він сказав:

"Я не думаю, що нас виключать зі списку всесвітньої спадщини. 15 квітня в Україну прибуває комісія експертів ЮНЕСКО для моніторингу ситуації з буферними зонами. Не думаю, що їх висновок буде негативним".

Новохатько додав, що Україна в червні на 37-й сессиії комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО буде наполягати на перенесенні з попереднього в основний список всесвітньої спадщини наших номінацій — Херсонеса Таврійського й дерев'яних церков Карпатського регіону.

"На черзі — цікаві кримські об'єкти, пов'язані з печерними містами й столицею кримських ханів у Бахчисараї", - сказав він.

У перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.