Спецпроект

Ставка Гіммлера під Житомиром опинилася у приватних руках - депутат

Польова ставка Генріха Гіммлера "Хегевальд" у Житомирській області, яка складається з бункера і підземних залів, продана приватному власнику.

Про це повідомляє "Житомир online".

Громада смт. Гуйва звернулася до нардепа Олександра Бригинця з проханням зберегти гордість їхнього селища - об´єкт історичної спадщини часів Великої Вітчизняної війни, унікальний туристичний об´єкт - резиденцію "Хегевальд", оскільки ставка викликає інтерес у туристів і може приносити прибуток суспільству.

В управлінні культури Житомирської ОДА повідомили, що бункер польової ставки "Хегевальд" був проданий ПП Михайленку М.Г. згідно з рішенням Новогуйвинської селищної ради 12 листопада 2004 для створення в ньому музею військової історії.

Але власник бункера досі не звернувся до Управління культури Житомирської облдержадміністрації для реєстрації такого музею.

"Тобто власник не виконав взятих зобов´язань: бункер привласнив, а музей не створив. У цьому питанні є 3 варіанти вирішення проблеми: або переконати власника бункера зробити обіцяне (створити музей у бункері), або в судовому порядку забрати у нього бункер або змусити продати його тому, хто здатний буде довести справу зі створення в ньому музею, або повернути його у власність громади, яка хоче розвивати об ´єкт у туристичному напрямку", - зазначив Бригинець.

Ставка Гіммлера під Житомиром - ставка рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера "Хегевальд" ("Заповідний ліс") розташована недалеко від ставки Гітлера "Вервольф" - у Житомирській області, на території сучасного селища Гуйва. Командний пункт з усіма зручностями будували з жовтня 1941 року по липень 1942 року.

Територія ставки загальною площею 1,2 тис. кв. г. була ретельно замаскована зеленими насадженнями. А штаб військового керівництва розташовувався в двоповерховій будівлі, в якому до війни був Будинок офіцерів. На випадок бомбардувань у ставці облаштували два наземні бункери, які з´єднував один підземний хід і який після війни замурували.

У них були дві маленькі кімнати, товщина стін яких сягала трьох метрів, до того ж їх прикривав півметровий шар гуми, який повинен надійно захищати від прямого попадання бомб.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.