У Кривому Розі відбувся марш на честь дивізії "Галичина". ВІДЕО

У Кривому Розі відбулася урочиста хода на честь 70-ої річниці створення дивізії "Галичина" (14-та гренадерська дивізія Зброї СС "Galizien". Рвали прапори Партії регіонів.

Захід пройшов за ініціативи "місцевих патріотичних осередків", повідомляє "Голос Криворіжжя".

Видання наголошує, що наразі це перша масова подія, пов'язана з дивізією, не тільки в Кривому Розі, але й в усій центрально-східній частині України.

"Під час підготовки події на адресу організаторів лунали погрози "проломити черепа" та зірвати саму ходу, - зазначають журналісти. - Але цього не трапилося. Не з’явились і представники правоохоронних сил, котрі завжди супроводжують подібні акції".

В марші взяло участь близько ста осіб. Маршрут: від колишнього кінотеатру "Сучасник" через центральну частину міста в парк до пам'ятника Богдану Хмельницькому.

Відео: Андрій Кондратьєв

Учасники несли державні, червоно-чорні (партійний прапор бандерівської ОУН) та "деякі інші прапори".

На відео видно, як деякі перехожі висловлюють незадоволення маршем. Учасники скандують гасла "Слава нації - смерть ворогам!, "Будем вішать комуністів!", "Комуняку - на гілляку!", "Пам'ятай завжди, чужинець, тут господар - українець" тощо.

Наприкінці події було "урочисто розірвано" речі з символікою Партії Регіонів, зазначає видання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Дивізія "Галичина"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.