Спецпроект

Залишки Будинку Юза перетворять на музей техніки. ФОТО

Депутати розглянули долю колишнього будинку родини Джона Юза, нині - руїн особняка. Одна з пропозицій - зробити в ньому музей техніки.

Про це пише 062.ua.

22 квітня в ході першого читання порядку денного 29-ї сесії донецької міськради було запропоновано реконструювати будівлю по вулиці Клінічній, 1, зробити в ньому музей техніки.

"Необхідно визначити правовий статус цієї будівлі, прийняти його в комунальну власність, відреставрувати. Ми пропонуємо зробити в ньому музей техніки і надати статус історичної пам'ятки міста Донецька ", - повідомив начальник головного управління містобудування та архітектури міськради Станіслав Ващинський.

Будівля має історичну та культурну цінність, підкреслив Ващинський. Нагадавши, що Юз починав будувати будинок за проектом архітектора, запрошеного з Англії. Пізніше будівництво продовжили старші сини Юза. Після від'їзду сім'ї в ньому жив новий керуючий Адам Свіцин.

В 2012 році в Донецьк приїжджали внучаті племінники Джона Юза. Британці побували в місті, який заснував їх двоюрідний прапрадід, і пообіцяли розшукати його могилу.

Дивіться також: "Сталь у степу. Як бельгійці індустріалізували Донбас"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.