Українські пошуковці взяли участь у міжнародній Вахті пам’яті в Польщі

Вахта Пам’яті, присвячена дослідженню кладовища радянських солдатів у Костшині-над-Одером, відбулася протягом 12-21 квітня 2013 року за участю пошуковців Польщі, України, Литви, Латвії, Німеччини і Росії.

З української сторони за сприяння Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій в експедиції взяли учаcть пошуковці Всеукраїнського громадського об’єднання "Союз "Народна пам’ять" з Луцька та Ужгорода.

Пошукові загони з різних країн зібрав для спільного проведення ексгумаційних робіт  керівник польської пошукової організації "Витязь" Юліан Вержбовський. Він розповів, що поховані на кладовищі радянські солдати загинули під час воєнних операцій зі взяття Зеєловських висот та Берліну.

"Бійці, які лежать тут, - це в основному танкісти та піхота, - зазначив Вержбовський. - Частину солдатів було перенесено із колишнього меморіалу на  кладовище іще в 1960-х роках, але роботи були проведені непрофесійно – на місці колишнього меморіалу залишилися в похованнях солдати", – повідомив Ю. Вержбовські.

Місце експедиції відоме в історії Великої Вітчизняної війни як Кюстрінський плацдарм, що був захоплений військами 1-го Білоруського фронту в січні-березні 1945-го.  До середини лютого тут відбувалися запеклі бої з противником, що намагався ліквідовувати плацдарми.

У березні радянські війська оволоділи Кюстріном і об'єднали зайняту територію в один оперативний плацдарм. Тут знаходилися вихідні позиції ударного угрупування 1-го Білоруського фронту для виконання завдання головного удару під час Берлінської операції 1945-го.

За словами Олексія Златогорського, керівника української делегації, під час дослідження території в одній із могил українські пошуковці виявили дерев’яну табличку з написом, і є сподівання, що за нею буде відтворено ім’я солдата.

Після завершення Вахти Пам’яті відбулася церемонія перепоховання знайдених бійців у с. Цибінка. Проте роботи з ексгумації солдатів ще не завершено. Пошуковці планують продовжити дослідження у  жовтні 2013 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.