Спецпроект

Алушта може втратити музей Сергєєва-Ценського

Алушта може втратити будівлю і фондову колекцію унікального літературно-меморіального музею Сергєєва-Ценського. Про це директор музею Валерій Циганник повідомив на засіданні Постійної комісії Верховної Ради АРК з культури.

Про це пише news.mail.ru.

"Наразі в музеї пічне опалення, що не дає можливості підтримувати нормальний температурно-вологісний режим для збереження експонатів. За останні роки стан музейного фонду значно погіршився і неприйняття термінових заходів по встановленню автономного опалення може призвести до втрати як самих експонатів, так і будівлі музею ", - зазначив він.

Проектно-кошторисна документація вже розроблена. Установка газової міні-котельні обійдеться в 496 тис. грн.

У свою чергу міністр культури Криму Альона Плакіда запевнила, що котельня вже включена в проект плану капітального будівництва за рахунок бюджету автономії. Залишилося тільки знайти необхідні кошти.

Сергій Сергєєв-Ценський (1875 — 1958) — російський письменник. Академік АН СРСР (1943). У 20 — 30-ті роки він писав романи і повісті про Пушкіна, Лермонтова, Гоголя. У 1941 Удостоєний Сталінської премії за тритомну епопею "Севастопольская страда". В ній зображено оборону Севастополя в Кримську війну 1853—1856 років.

Головний твір письменника — незавершена багатотомна епопея "Преображение России" (1914 — 1958). До неї увійшли 12 романів, 3 повісті та 2 етюди. Епопея відобразила життя дореволюційного російського суспільства, події першої світової війни, лютневої революції 1917 року, громадянської війни.

За його однойменною повістю створено телефільм В. Прокопенка "Ведмежа" (1981).

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.