Спецпроект

В Одесі відбудуться презентації для музейників Півдня України

18 квітня в Одесі пройде серія презентацій та майстер-класів для музейних працівників Півдня України. У них візьмуть участь музейники з Одеси, Миколаєва та Херсона.

Про це пише odessa.ua.

Презентації проводяться в Одесі вперше з ініціативи Міжнародної Ради Музеїв України (ІСОМ).

Напередодні презентацій в одеській мерії пройшла прес-конференція, в якій взяла участь заступник начальника міського управління культури і туризму Людмила Крижалко і директор Муніципального музею приватних колекцій імені О. Блещунова, віце-президент Міжнародної Ради Музеїв України (ІСОМ) Світлана Остапова.

"Директор музею імені Блещунова Світлана Остапова увійшла до складу правління дуже впливової організації - Міжнародної Ради Музеїв України. З одного боку - це визнання заслуг і старань колективу цього музею, з іншого боку - це стимул для інших музеїв Одеси влитися в ряди престижної професійної спілки музейників. А це дасть можливість брати участь у конкурсах, боротися за гранти, і дуже серйозні гранти, суми яких можуть досягати півмільйона євро. І з третього боку - участь музеїв нашого міста у міжнародних презентаціях і майстер-класах ICОМ - це додаткову увагу в Одесі, до її минулого, сьогодення та майбутнього ", - підкреслила заступник начальника міського управління культури і туризму Людмила Крижалко.

"У нашій країні немає жодної діючої організації, яка б об'єднувала музейників України. Міжнародна Рада Музеїв (ІCОМ) - це єдина діюча організації, яка має чітко налагоджену структуру і план дій і на рік, і на перспективу. У рамках серії презентацій, які пройдуть в Одесі 18 квітня, музеї Півдня України отримують шанс і стимул для нового витка і роботи, і творчості. Одне з найважливіших завдань ІСОМ - це пропаганда "Кодексу музейної етики", прийнятий 27 років тому і є міжнародним документом, на який орієнтуються всі музейники світу. У цьому Кодексі враховані абсолютно всі питання, пов'язані з функціонуванням та життєдіяльністю музею, з етичними нормами співробітників, які працюють в музеї, з етичними нормами взаємозв'язків музеїв і співтовариств ", - зазначила директор Муніципального музею приватних колекцій імені О. Блещунова Світлана Остапова.

Серія презентацій та майстер-класів для співробітників музеїв Півдня України пройде 18 квітня з 11.00 до 17.00 ув Будинку прийомів Одеської облради за адресою: пров. Санаторний, 2.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.