Спецпроект

В Держкіно хочуть створити музей екранних мистецтв

У Держкіно відбулася робоча нарада, на якій обговорювалося питання створення в Україні Музею екранних мистецтв.

Про це пише УНІАН.

"Незалежна Україна й досі не має окремого Музею кіно, – відзначила голова Держкіно Катерина Копилова. – І це – великий сором для країни, що має потужну кінематографічну історію, для країни, на території якої у 1893 році було сконструйовано перший в світі кіноапарат – тобто, за два роки до того, як це зробили брати Люмьєр. Сьогодні в Україні є велика кількість кінораритетів, що зберігаються по квартирах кінематографістів, по невеличких музеях кіностудій, по самих кіностудіях. Мова йде про розпорошені безцінні фонди, професійним опрацюванням і належним зберіганням яких ніхто не займається. Ще декілька років – і все може зникнути безповоротно."

Наразі основною перешкодою для створення Музею екранних мистецтв є відсутність приміщення. Тому учасники наради прийняли рішення про звернення до Фонду держмайна України та до Київської міськдержадміністрації за сприянням у виділенні приміщення, де може бути розташований Музей екранних мистецтв.

Заступник гендиректора Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко акцентував увагу на необхідності негайного опису фондів кіноматеріалів, які зберігаються у Державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (перебуває у сфері управління КМДА), музеї Національної кіностудії художніх фільмів ім. Довженка (перебуває на балансі Міністерства культури), музеї Одеської кіностудії (перебуває на балансі Національної спілки кінематографістів України) з метою їх зведення в Єдиний реєстр кінематографічної спадщини з наданням відповідного захисного статусу, який би убезпечив фонди від розпорошення та знищення.

Реєстр стане основою формування фондів майбутнього Музею та створення тимчасових експозицій. "Наразі найважливіше завдання – не допустити розпорошення кіноекспонатів, які ще залишились в Україні: в спеціалізованих кіноустановах, на реструктуризованих кіностудіях, в приватних збірках. Потрібно виділення спеціальних бюджетів для викупу кіноматеріалів у приватних власників, щоб запобігти їх вивезенню з України", - сказав І.Козленко.

Під час наради учасники дійшли згоди щодо доцільності створення Музею екранних мистецтв на базі кіноархіву Національного центру Олександра Довженка як його структурного підрозділу (після відповідних змін у статуті цього підприємства). Фонди фільмотеки, кінолабораторії та архіву Центру Довженка складуть основу фондів майбутнього Музею.

Теми

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.