Спецпроект

Садиби Мурашка та Сікорського стануть музеями

За пропозицією УТОПІК та ІКОМОС в садибах Мурашка та Сікорського можливо створять музей та культурний центр.

Про це пише prostir.museum/ua.

Це питання було винесено в порядок денний спільного засідання колегії Київської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, членів бюро Українського Національного комітету ІКОМОС за участю Міністерства культури України, представників Мінрегіонбуду України, КМДА, Національного заповідника "Софія Київська" та громадських організацій м. Києва, яке відбулося 11 квітня 2013 р. в НЗ "Софія Київська".

З метою вирішення подальшої долі видатних пам'яток історії та архітектури, громадськості на розгляд було представлено три проектних пропозиції щодо реставрації та пристосування історичних садиб: родини Мурашків (вул. Мала Житомирська, 14), авіаконструктора І. Сікорського (вул. Ярославів вал, 15-б) і будинку по вул. Ярославів вал, 1.

За пропозиціями співдоповідача з цього питання, наукового співробітника відділу історичних досліджень заповідника Марії  Арсенян, на базі зазначених пам’яток (після їх реставрації, реабілітації та пристосування) пропонується створити культурно-мистецькі центри і музейні заклади відповідного спрямування тощо.

Усі представлені розробки були виконані колективом Національного заповідника "Софія Київська" на виконання рішень 36-ї сесії Комітету Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО з метою внесення пропозицій по охороні та збереженню буферної зони ансамблю споруд Софійського собору до Генерального плану м. Києва. Цю позицію цілковито поділяє Міністерство культури України.

В свою чергу, присутній на засіданні начальник Департаменту містобудування та архітектури КМДА, головний архітектор м. Києва Сергій Целовальник підтримав запропоновану розробниками концепцію та запропонував винести це питання на розгляд архітектурно-містобудівної ради м. Києва.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.