Спецпроект

У Феодосії реконструюють музей сестер Цвєтаєвих

У Феодосії в меморіальному музеї Марини і Анастасії Цвєтаєвих, який знаходиться на вулиці Коробкова, планують провести реконструкцію великого виставкового залу в 65 кв. м.

Про це пише reeana.com.

"Великий зал, розташований трохи далі, углиб музею стане дворівневим, з антресолями. На другому поверсі ми будемо розміщувати виставки, а на першому рівні - буде продовження експозиції, пов'язаної з Феодосією і життям в нашому місті сестер Цвєтаєвих. Це дизайн. А спочатку належить виконати ремонтні роботи - зміцнення фундаменту, стін, перекриттів, підняти дах ", - пояснила директор музею Зоя Тихонова.

Вона зазначила, що розширення площі музею дозволить проводити літературні вечори із запрошенням великої кількості людей - за розрахунками там можуть вміститися до 50 осіб. "Задумка великі, дай бог, щоб все вдалося", - підсумувала директор музею.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.